Кожен майбутній дизайнер мріє про ідеальний макет. Але що таке ідеальний макет у дизайні? Додати якнайбільше дизайну? 

Синдром перевантаженого дизайну

      Уявімо собі макет, над яким дизайнер сидів, як над курсовою перед дедлайном. Все вивірено, все рівнесенько, всі шрифти — як під лінієчку, кольори — підібрані за законами гармонії, відстані між елементами — з точністю до пікселя. Здається, ідеально. Але дивишся — і щось не те. Холодно. Стерильно. Без душі.

      Це і є перевантажений дизайн. Коли дизайнер настільки захопився правилами, що забув про людину, для якої зрештою і створюється макет. Про того, хто буде цим користуватись. І цей користувач — не робот із сенсором.

      Що він хоче побачити? Вірно, його приваблює «живий» дизайн, який викликає емоції.

Чому надмірна ідеальність відштовхує?

      Бо вона нагадує нам про щось неприродне. Так, ніби ти прийшов у лікарню, а там усе блищить, пахне хлоркою і ніхто не посміхається. Начебто чисто і безпечно, але почуваєшся ніяково.

      Ось чому користувач підсвідомо шукає знайомі патерни, щось трохи недосконале, але людяне, щоб відчути себе комфортне. А коли бачить ідеальну сітку, бездоганну типографіку і жодного натяку на творчий хаос — мозок каже: «Щось тут не так». І йде геть.

Дизайн — це не виставка в музеї

      Дизайн — це комунікація. А в комунікації важлива доброзичлива та невимушена атмосфера. Тому дизайну не завадить краплі посмішки, трохи неформальності, крихту легкого безладу.

      Живий інтерфейс — той, що має дрібку непередбачуваності. Наприклад, коли кнопка трохи більша, ніж треба, але зате її точно видно. Або коли ілюстрація ніби виходить за межі блоку — і хочеться глянути, що там далі.

Не женися за медаллю «ідеального»

      Так, технічна точність важлива. Але не вона єдиний критерій доброго дизайну.

• Краще, щоб макет «дихав», ніж стояв, як вартовий.
• Краще, щоб користувач посміхнувся, ніж зміряв усе штангенциркулем.

      У світі дизайну «зайва ідеальність» — це як занадто прилизана зачіска: видно, що старалися, але чомусь не хочеться торкатися.

      Ідеальний дизайн — не той, де все «по гріду», а той, де користувач каже: «О, клас! Мені тут зручно, цікаво і не страшно».

      Тож не бійся іноді трохи «зіпсувати» макет — десь зламати симетрію, десь додати неформальний акцент, десь піти проти правила. Бо саме в цьому — життя. Здається, що іноді трохи «творчого безладу» — це найкраща спеція до дизайну.

Бойко Софія